Связь между картиной и рамой не случайна: они нуждаются друг в друге. Полотно без рамы похоже на
ограбленного и до нага роздетого человека. Смысл при этом переливается через край холста
и улетучивается с воздухом. И наоборот: рама требует вставленной в нее картины, а иначе
превращает в картину всё что обрамляет. (Хосе Ортега и Гассет, 1921)

В рамках проекту «Мистецтво на папері».
Новий виставковий сезон у КалитаАртКлубі відкриється персональною виставкою видатного майстра українського мистецтва — скульптора Ніколая Рапая. «Торкнутись таємниці» — це, за словами мистецтвознавця Ігоря Диченка , спроба «сучасного прочитання євангельських сюжетів…Новозавітні мотиви передані в сумирній , наче молитовній, колористичній гамі з великою, хоч і стриманою, емоційністю та драматизмом. Невеликі за розміром композиції наче випромінюють світло,вони поетичні та лаконічні, бо наслідують в цьому Святе письмо.»

Фото с выставки

Фото с выставки

«КалитаАртКлуб» презентує новий художній альбом «TOPOS Юрія Химича» в рамках цілої низки заходів, присвячених 85 річниці від дня народження художника – після квітневої (ювілейної ) виставки у Києві було відкрито і триває виставка в Польщі, а для цієї події галерея підготувала нову експозицію з робіт майстра. Творчість Ю.І.Химича ніколи не була поза увагою мистецтвознавців і журналістів, ще за життя художника вийшло кілька альбомів, існує досить велика бібліографія – статті, публікації у мистецьких виданнях, репродукції робіт тощо. Нова книжка суттєво відрізняється від видань минулих років. Крім репродукцій, вона містить три тексти: це стаття Вільяма Грін Міллера — колишнього посла США в Україні, який був не тільки шанувальником таланту, а й другом Юрія Івановича, спогади про художника доктора мистецтвознавства Л.С.Міляєвої (адже саме Людмила Семенівна вперше написала про творчість молодого художника на початку 50-х років) і спогади сина художника — Михайла Химича у вигляді коротких захоплюючих новел про дитинство, подорожі з батьком, про творчу манеру Юрія Івановича. «TOPOS Юрія Химича» — це спроба відійти від стереотипу в уявленні про майстра і показати живу людину – невтомного мандрівника і експериментатора. Альбом містить як роботи, що вже стали класикою, так і майже невідомі глядачу натюрморти Химича, копії настінних розписів у старовинних українських церквах, етюди з подорожей Європою, монотипії. Книжка видана у відомому українському гуманітарному видавництві «Дух і Літера».

Фото с выставки

Ярослава Хоменко народилася у Києві 14.05.1973 р. Закінчила факультет теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту. Від 1999 р. викладає італійську мову. У 2002 р. вийшла перша збірка поезій «Фрагменты». У 2007 р. разом з І.Бєлаш випустила збірку «Наброски по памяти». З кінця 90-х перекладає італійську поезію.
Виставка Ярослави Хоменко «Куполи і крони» є намаганням поєднати живопис і слово, як два засоби вираження почуттів та формування особистого простору на теренах мистецтва. Презентація збірки авторських віршів та книги перекладів класиків італійської поезії ХХ століття – Еудженіо Монтале, Сальваторе Квазімодо та Чезаре Павезе відбудеться в оточенні живописних архітектурних краєвидів, що нагадують більше уявні метафізичні подорожі, ніж реальні міські пейзажі.

Фото с выставки

12.04.-12.05.2013
У КалитаАртКлубі триває проект «Мистецтво на папері».
Виставка «TOPOS Юрія Химича» присвячена 85-річчю від дня народження майстра.
Грецьке «topos» — буквально «місце», а в переносному значенні «тема» або місце творчості автора, в якому народжуються задуми та ідеї…
Юрій Іванович Химич (12.04.28 – 23.07.03) – архітектор за освітою, але відомий, перш за все, як живописець – неперевершений майстер архітектурного пейзажу. Невтомний мандрівник, він зберіг у своїх знаменитих гуашах численні пам’ятки архітектури України, Росії та багатьох європейських країн, залишив величезний творчий доробок із цілих серій, виконаних у поїздках. Більшість його робіт створено на пленері.
Роботи Ю. Химича прикрашають музейні та приватні зібрання України і світу.
На відміну від просто «датських» експозицій, виставка в КалитаАртКлубі поряд із роботами, які стали класикою ще за життя художника, пропонує глядачу і першовідкриття — надзвичайно виразні натюрморти Ю. Химича, надані для експонування родиною художника.
В рамках виставки заплановано також презентацію ювілейного художнього альбому «TOPOS Юрія Химича» видавництва «Дух і Літера».

Фото с выставки

Нова виставка Люби Рапопорт, можливо, здивує цінителів та знавців сучасного українського мистецтва, яким художниця відома як яскравий, експресивний живописець із своєю темою та пластичною мовою.
В рамках проекту «Мистецтво на папері» в галереї «КалитаАртКлуб» від 16.03 до 10.04.2013 буде виставлено графічні роботи художниці. Ось що розповіла автор напередодні виставки:
« Рисунки виникають, коли щось схвилювало, здивувало. І не відпускає, доки не намалюєш – той куточок міста, те дерево, тих людей із серії «Двоє», які в моїх малюнках знайшли один одного. Не все вдається, як задумано, проте іноді на аркуші паперу мимоволі з’являються несподівані відкриття. Рисунки тоді виходять кращі, ніж я задумала, дарують відчуття свята. Виставка старих і нових робіт в улюбленій галереї надає можливість побачити їх з іншого боку. Адже давні малюнки живуть своїм життям, і я поки що не знаю, чи відбудеться діалог робіт різних років.»

Фото с выставки

Тема виставки — світ речей та почуттів, знайомих кожному з дитинства. Щось незмінно дуже близьке і рідне, можливо навіть буденне, іноді — зрозуміле, іноді — майже невловиме. У повсякденній метушні ми часто втрачаємо здатність радіти простим речам — літньому дощу, весняній зелені, випадковій посмішці незнайомої дитини. Я вірю, що кожна мить нашого життя має величезну цінність, адже вона унікальна і не повториться більше ніколи. Важливо відчувати життя в усій його повноті. Світ навколо нас надзвичайно різноманітний, добрий і щирий, треба тільки навчитися помічати це і цінувати. Як художнику мені цікаво відповісти на питання : «Що таке щастя?», «Що таке краса?», «Що є час?». Для мене творчість — це можливість розмовляти з глядачем про те, що я ціную і люблю. (Анна Ярмолюк)

Фото с выставки

У галереї «КалитаАртКлуб» відкрито виставку Анастасії Подерв’янської «СОН МЕТЕЛИКА
HETEROCERA».
Анастасія Подерв’янська народилася у Києві (1978), у відомій мистецькій родині. Закінчила Республіканську художню школу (1996), потім Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, факультет живопису, майстерня проф.М.Стороженка (2002). Живе і працює у Києві. Бере участь у виставках від 1992. Художниця відома своїми живописними роботами (монументальними і станковими), розписом меблів, живописом на склі, левкасами.
Автор присвятила виставку «Сон метелика…» своїй родині. Експозиція виставки досить камерна і складається з невеликої кількості надзвичайно естетських робіт, створених протягом 10 років – від 2002 до 2012. Це — левкаси ( «Брат і сестра», «Маруся», «Прогулянка», «Політ метелика» та ін.),
колажі у старовинних рамах ( «Букет», «Angel Gerbarium», «Переміщення») та кілька авторських ляльок у характерному вбранні поч. 20-го ст. Роботи в експозиції розташовані так, що залишають простір (буквально — на стінах) і можливість для уважного розглядання кожного зображення. А ще залишають місце для власних спогадів, роздумів глядача – вони ніби налаштовують нас на контекст того часу. Нетривалого, відносно благополучного часу перед Першою світовою. Про той недовгий час Н.Бердяєв писав, що «…то була епоха пробудження самостійної філософської думки, розквіту поезії і
загострення естетичної чутливості». Людина важлива і цікава сама по собі, важливі її думки і почуття, її ставлення до бога, пошуки сенсу життя. Художницю надихали старі світлини із сімейного альбому, тобто цілком конкретні образи минулого та позаминулого століть. В їх постатях перед камерою і поглядах в об’єктив є те, що змушує нас так уважно вдивлятися в їхні обличчя – гідність та відсутність фальшу. І хоча у звертанні до тем, пов’язаних із певними історичними епохами або подіями, завжди існує небезпека впасти в «літературщину» (а відтак – у несмак), Анастасія Подерв’янська переконливо доводить, що можна вдаватися до серйозних тем, створювати складні за технікою та глибокі речі і водночас уникати будь-якого пафосу у творах.

Фото с выставки

У КалитаАртКлубі триває виставка графіки Катерини Свіргуненко в рамках проекту «Мистецтво на папері».
Катерина Свіргуненко народилася у Києві. У 1994 р. закінчила РХСШ ім. Т. Г. Шевченка, живописне відділення. У 2002 р. закінчила НАОМА, графічний факультет, майстерня книжкової графіки (викладачі — В. Я. Чебаник, Г. І. Галинська, В. Д. Сергєєв). Член Національної спілки художників України з 2005 р.
«…Залишаючись українською мисткинею в кожному своєму штриху, вона відрізняється непересічною послідовністю, фанатичною скрупульозністю, невикоріненою жагою «дійти до меж можливого» при випробуванні чергового мотиву… який насправді її просто не відпускає; раз потрапивши на очі — потім уже надовго оселяється в роботах, що створюються нею на теренах різних країн. Заледве не різних континентів…» (О.Сидор-Гібелінда)

Фото с выставки

24 листопада – 12 грудня 2012
в галереї «КалитаАртКлуб» відбудеться виставка живопису «Канівський пленер “Княжа гора”».
Цього року у пленерному проекті взяли участь видатні українські митці
Олена Придувалова, Олексій Белюсенко, Матвій Вайсберг та Олексій Аполлонов.

Слово «пленер» у випадку з нинішнім Каневом, як і з Барбізоном 1830-1860-х означає і творчий метод роботи просто неба, і групу майстрів, які з цією метою дружньо з’їхалися на натуру. Унікальні властивості такої групи більш як обов’язкові. Адже подеколи ці творчі пошуки просто неба створюють епоху в мистецтві.
Цього року «Княжа гора» зустрічала художників уже сьомий раз. …Тутешня природа начебто провокує гламур. Втім, живописців приваблює й «темна сторона буття». Вайсберг пише Велику Ведмедицю. Придувалова — «темні алеї». Белюсенко – «ніч на Дніпрі». Аполлонов – передзахідну косу…
«Між тим, пленер не слід розуміти «в лоб». Мов, висадився десант на натуру і відщипує від неї ласі шматочки…Природа не любить, коли на неї просто витріщаються – надає перевагу тим, хто нею «просочується». В цьому плані Канів є місцем, яке наближається до ідеального» — зазначає мистецтвознавець О.Сидор-Гібелінда.

Фото с выставки