Связь между картиной и рамой не случайна: они нуждаются друг в друге. Полотно без рамы похоже на
ограбленного и до нага роздетого человека. Смысл при этом переливается через край холста
и улетучивается с воздухом. И наоборот: рама требует вставленной в нее картины, а иначе
превращает в картину всё что обрамляет. (Хосе Ортега и Гассет, 1921)

Июн

22

В рамках проекту «Мистецтво на папері» галерея «КалитаАртКлуб» запрошує на персональну виставку Ірини Кудрявченко «Терня туги рвійне…»* , яка відкриється 13 червня о 19.00 на Богомольця,6
Спеціальний гість – колектив фламенко ESO, учасники якого є дослідниками та виконавцями традиційного танцю андалузького фламенко в Україні. Виконавці — Світлана Ткаченко, Влад Липський, Марія Смілянська.

Ось як коментує автор свою виставку:
«Фламенко — давнє мистецтво спалювати темне». Це народне мистецтво, що так пов’язане з культом предків і є продуктом різних релігій та культур, все ж таки одночасно є відчайдушним поривом християнина до очищення.

Очищення від жалю,
Очищення від скорботи,
Очищення від терня гріху,
Очищення від брехні,
Очищення від страху.

Я бачила цей танець в Севільї в одному з місцевих циганських барів (таблао). Тоді мене наче вдарив грім, і я досі не можу оговтатись. Слово «танець» не зовсім підходить до того, що діялось на сцені. Не помічаючи яскраве вбрання та дикий ритм, я бачила людину, що підпалила себе зсередини та горіла на сцені в обіймах смутку та болю.
Мабуть, це те, що відчуває сьогодні кожний з нас в ці складні дні, і ці малюнки стали уособленням моїх особистих переживань через останні події в Україні …

Моя графічна серія – це поєднання поезії та графіки фламенко в одне ціле з метою віднайти ту грань, де мистецтво виходить за межі національної ідентичності, де немає іспанського, андалузького, українського чи російського. Там не існує хронологічної чи географічної логіки. Там існує лише людина – щаслива або пригнічена, п’яна від радощів або розчавлена горем. Тому я без вагань поєдную графіку солеарес** та поезію Івана Франка чи Іосифа Бродського.

Іспанське фламенко, замішане на тузі та любові – тузі за рідними землями, любові до життя, на постійному пошуку Бога та на своєрідному ставленні до смерті, де смерть є такою ж бажаною, як і життя. На тому ж замішані долі поетів та вірші, які я використала, як відправну точку для своїх робіт. “Коли я співаю від душі, у мене в роті присмак крові” — це слова відомої кантаори фламенко. Ця виставка – це моє канте, мій спів від душі та данина людям, осяяним Любов’ю до рідної землі.

Ірина Кудрявченко

* «Терня туги рвійне» — слова з поезії Богдана-Ігора Антонича
* * Solea або Soleares (солеа) — надзвичайно виразна форма співу та танцю фламенко, темою якого є самотність.

Фото с выставки