Связь между картиной и рамой не случайна: они нуждаются друг в друге. Полотно без рамы похоже на
ограбленного и до нага роздетого человека. Смысл при этом переливается через край холста
и улетучивается с воздухом. И наоборот: рама требует вставленной в нее картины, а иначе
превращает в картину всё что обрамляет. (Хосе Ортега и Гассет, 1921)

Окт

21

В галереї «КалитаАртКлуб» відкрито виставку видатної української художниці Галини Григор’євої.
Галина Григор’єва народилася у Києві в 1933 р. Закінчила Київський державний художній інститут (1959). Педагоги з фаху – С.Григор’єв, В.Касіян. Член НСХУ (1965). Твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Музеї історії Києва, Національній картинній галереї у Львові, численних приватних зібраннях в Україні та за кордоном.
Художниця належить до родини, яка дала цілу плеяду яскравих імен – художників. Це, в першу чергу, — Сергій Олексійович Григор’єв – батько, перший і головний Учитель, це – художник –«шістдесятник» Ігор Григор’єв, Майя і Галина Григор’єви. З цією мистецькою родиною пов’язані відомі імена В.Зарецького, О.Захарчука, О.Агафонова. Далі династію продовжує молодше покоління художників – Валентина Захарчук, Іван та Сергій Григор’єви, скульптор Світлана Карунська. Отже, дитинство, юність і зрілі роки художниці проходять у колі тих, для кого мистецтво становить сенс життя і єдиний можливий життєвий вибір.
У травні 2012 галерея представляла виставку Г. Григор’євої з робіт різних років, теж з «музичною» назвою – «Варіації на тему». Спеціально для цієї експозиції Галина Сергіївна підготувала нові роботи в техніці левкасу та живопису на полотні. Цікаво, що ідея нової виставки та робота над нею почалася вже одночасно з експонуванням минулої і тривала півтора року. А надихнули художницю на новий цикл акварелі 1960-х років, створені у той час, коли художнє життя Києва було відмічене небувалим піднесенням як у живописі, так і в музиці, поезії. Саме тоді заговорили про нове коло художників, т.зв. художників – «шістдесятників» — Галину Григор’єву, Анатолія Лимарєва, Григорія Гавриленка, Михаїла Вайнштейна, Зою Лерман, Акіма Левича та ін. В українській композиторській школі пролунали імена Валентина Сильвестрова, Мирослава Скорика, Володимира Губи, Лесі Дичко. В українській літературі, поезії були Василь Симоненко, Іван Дзюба, Ліна Костенко… До речі, у Ліни Костенко є вірш із назвою «Лейтмотив щастя». І це – ніби сказано про Галину Григор’єву та її творчість. Справді – лейтмотив( з нім. – головний, ведучий мотив) у творчості Галини Сергіївни – це лейтмотив щастя. Щастя жити, слухати музику, читати поезію, щастя бачити красу світу, яка розлита всюди і нескінченна…

Фото с выставки